Чим сталий розвиток (ESG) відрізняється від корпоративної соціальної відповідальності (КСВ)

Минуле vs Майбутнє

До середини 20 століття соціальна відповідальність бізнесу визначалась так: бізнес має бути прибутковим і піклуватися про своїх співробітників.

Потім з’явилося поняття “корпоративного громадянина”. Добрі справи, які зробила компанія за минулий період, збиралися і складалися до звіту КСВ, і слугували чимось на кшталт “соціальної ліцензії на діяльність”.

Сталий розвиток дивиться у майбутнє. На першому місці його звітності – опис управлінського підходу. Це те, що дозволяє всьому ланцюжку створення вартості, працювати на суть сталості — таке використання ресурсів планети, щоб діяльність підприємства не чинила непоправної шкоди майбутнім поколінням.

Сталий розвиток, як створення спільної цінності, є конкурентною перевагою для бізнесу. Капіталізм стейкхолдерів і розв'язання спільних проблем через зміни бізнес-моделей — таким є майбутнє ділового світу.

“Добрі справи”, що стоять окремо від основного бізнесу vs Вбудованість у стратегію і СОПи.

КСВ-проєкти — це ініціативи, які йдуть на додаток до основної діяльності бізнесу, а програма сталого розвитку вшита у його стратегію та щоденну рутину. Інколи бажання відповідати ESG-критеріям веде за собою зміну бізнес-моделі й передбачає слідування довгостроковим цілям і зобов’язанням, впровадження інновацій та альянсів для системних змін.

Тому сталим розвитком займаються СЕО, топи рівня -1 або спеціально призначені управлінці з повноваженнями втручатися й у стратегію, і у стандартні операційні процеси (СОП) компанії.

Тоді як корпоративну соціальну відповідальність часто “ведуть” фахівці зі зв’язків з громадськістю, вона керується більше мотивами репутаційного менеджменту і природним бажанням сильних піклуватися про слабких.

Саморегуляція vs Зовнішня стандартизація

КСВ є саморегульованими практиками. Програми КСВ у різних компаніях виглядають зовсім по-різному — кожна містить свої слабо пов’язані діяльності, починаючи від благодійних і закінчуючи волонтерством співробітників.

Компанії розповсюджують інформацію про свої програми корпоративної соціальної відповідальності через маркетингові повідомлення і самі визначають, які кількісні дані наводити для підтвердження результативності. Тут важливіші історії.

У ESG існують більшою або меншою мірою уніфіковані конкретні показники, які оцінюють ефективність компанії на шляху сталості. І хоча наративи теж важливі, дуже цінується надання саме даних.

Взаємна залежність конкурентоспроможності бізнесу від здоров’я довкілля і громад навколо нього — аксіома для сталого розвитку, і є основою для мислення спільною цінністю. “Мета корпорацій повинна бути переозначена як створення спільної цінності, а не лише прибутку”, — говорить професор кафедри ділового адміністрування Гарвардської школи бізнесу Майкл Портер: “Це стимулюватиме наступну хвилю інновацій і зростання продуктивності у світовій економіці”.